Kin, Olena (2021). THEORETICAL SUBSTANTIATION OF THE SYSTEM OF FORMATION OF NATIONAL SELF-CONSCIOUSNESS OF STUDENT YOUTH IN THE PROCESS OF PUBLIC ACTIVITY. Materials of the IX International Scientific Conference "Actual Problems of Social Sciences" (05.01.2021) / Edited by Valery Bebyk and Wojciech Pomykalo. NSG, 2021.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТСКОЇ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кін, Олена,

кандидат педагогічних наук, доцент, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (Україна, Харків), кафедра освітології та інноваційної педагогіки, доцент, kin_f@ukr.net

АНОТАЦІЯ

Умовою ефективної розбудови держави, її прогресивного поступу до європейської спільноти є консолідація української нації. Тому питання виховання молоді набувають особливої актуальності. Перед вищою школою стоїть завдання підготовки конкурентноспроможнього, освіченого фахівця, відповідального громадянина, патріота. У цьому контексті проблема формування національної самосвідомості студентської молоді стає надзвичайно важливою.

Вивчення проблеми національної самосвідомості студентської молоді обумовили обґрунтування системи формування національної самосвідомості. У статті проаналізовано поняття «педагогічна система». З’ясовано, що педагогічна система науковою спільнотою розглядається як складова загальної освітньої системи та має структурну та функціональну складові. Автором визначені структурні компоненти педагогічної системи. У статті представлено класифікацію педагогічних систем та схарактеризовано педагогічну систему у відповідності до визначених ознак.

Ключові слова: національна самосвідомість, педагогічна система, система формування національної самосвідомості.

 

THEORETICAL SUBSTANTIATION OF THE SYSTEM OF FORMATION OF NATIONAL SELF-CONSCIOUSNESS OF STUDENT YOUTH IN THE PROCESS OF PUBLIC ACTIVITY

Kin, Olena,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, G.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (Kharkiv, Ukraine), Associate Professor, kin_f@ukr.net

SUMMARY

The condition for the effective development of the state and its progressive progress towards the European community is the consolidation of the Ukrainian nation. Issues of youth education are becoming especially relevant. The task of training a competitive, educated specialist, a responsible citizen, a patriot is facing higher education. In this context, the problem of forming the national identity of student youth becomes extremely important. The study of the problem of national self-consciousness of student youth led to the substantiation of the system of formation of national self-consciousness. The article analyzes the concept of «pedagogical system». It was found that the pedagogical system is considered by the scientific community as a component of the general educational system and has structural and functional components. The author identifies the structural components of the pedagogical system. The article presents the classification of pedagogical systems and characterizes the pedagogical system in accordance with certain features.

Key words: national self - consciousness, pedagogical system, system of national self - consciousness formation.

Поняття «педагогічна система» увійшло до наукового обігу достатньо давно й стало предметом ґрунтовної розробки та детального вивчення науковців. Одним із перших звернувся до поняття «системи» в педагогіці Я. Мамонтов, який визначив її як систему наукових понять, фактів обумовлену впливом певних факторів, представлену у контексті взаємовідносин із суспільним середовищем [5, с. 133]. Учений зазначав, що наукове обґрунтування системи має визначити мету та представити інтерпретацію відповідних їй педагогічних факторів. «Відсутність будь-якого з цих необхідних елементів робить педагогічну систему неповною або незакінченою, а механічне об’єднання різнорідних частин свідчить про її логічну невитриманість» [6, с. 17]. 

Звертав увагу на поняття «педагогічна система» В. Беспалько, він  визначав цю категорію як систему, «в якій протікають педагогічні процеси». «Педагогічна система», за переконанням автора є цілісною, замкнутою структурою, діяльність якої обумовлена соціальним замовлення. Педагогічна система, як складова загальної освітньої системи, складається із таких елементів: учні, цілі навчання, зміст навчання, процеси навчання, організаційні форми навчання (будинки, приміщення, їх навчальне оснащення, режим і форми роботи), засоби навчання (учителі, підручники, технічні засоби навчання) [2, с. 25].

До наукового обігу поняття «педагогічна система» увійшло завдяки працям Н. Кузьміної.  Учена, підкреслюючи, що педагогічна система повинна мати просту структуру, визначила її структурну та функціональну складові й чітко виокремила різницю між ними [3, 4].

На думку Н. Кузьміної «педагогічна систему» – це множина взаємопов’язаних структурних та функціональних компонентів, які підпорядковані меті виховання, освіті та навчанні особистості [4, с. 11]. До структурних компонентів учена відносить базові характеристики педагогічної системи, сукупність яких й визначає означену систему й відрізняє її від інших систем [4, с. 11].

Структурними компонентами виступають: мета, зміст навчання (інформація), засоби педагогічної комунікації (форми, методи, засоби навчання), суб’єкт (учитель), об’єкт (учень). За переконанням авторки саме ці компоненти є необхідною й достатньою умовою створення педагогічної системи, відсутність будь якого з них робить побудову системи неможливою [3, с. 13].

До функціональних компонентів дослідниця відносила базові, стійкі зв’язки між основними структурними компонентами, які виникають у процесі діяльності та взаємодії усіх суб’єктів та об’єктів освітнього процесу. Функціональні компоненти визначають розвиток педагогічної системи, її вдосконалення, забезпечують її життєздатність, мобільність та стійкість. До функціональних компонентів Н. Кузьміна відносила гностичний, проектувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський функціональні компоненти [3, с. 15 – 18].

Для більш чіткого розуміння особливостей педагогічної системи доцільно звернутися до результатів наукових розвідок стосовно вивчення її характеристик у відповідності до класифікації означеного поняття. Класифікація, яка здійснюється за певними ознаками, допоможе більш детально розглянути особливості педагогічної системи з різних позицій.

Вивчення та аналіз науково-педагогічної літератури дозволили виділити такі класифікації педагогічних систем:

матеріальні (створені та функціонують незалежно від свідомості людини) та ідеальні (створені та функціонують у свідомості людини у формі гіпотез, уявлень, образів);

відкриті (тісно взаємодіє із зовнішнім середовищем, реагує на процеси та зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі), комбіновані, відносно відокремлені (до складу яких входять як відкриті, так і закриті підсистеми), закриті, ізольовані, замкнуті (взаємодія із зовнішнім середовищем або відсутня, або відбувається у обмеженому діапазоні, має чітко визначений алгоритм й встановлений, незмінний характер впливу на функціонування системи);

природні (системи неживої (фізичні, хімічні) і живої (біологічні) природи), штучні, антропогенні (створені людиною для задоволення своїх потреб, охоплюють технічні (техніко-економічні) і соціальні (громадські) системи)  

детерміновані (визначений характер  зв’язків між елементами системи) та стохастичні, імовірнісні (імовірнісний характер поведінки педагогічної системи);

прості (невелика кількість її елементів обумовлює визначеність та однозначність зв’язків між ними, зв’язків із навколишнім середовищем), складні (мають велику кількість елементів, кожен з яких може виступати автономною системою зі своїми підсистемами, мають широку, різноманітну структуру внутрішніх зв’язків між елементами), великі (містять значну кількість різнорідних складних підсистем, об’єднаних різноманітними матеріальними, енергетичними та інформаційними зв’язками, зв’язками з іншими системами);

спеціалізовані (реалізують одну функцію), багатофункціональні (реалізують кілька функцій), універсальні (реалізують широкій комплекс функцій для вирішення різнопланових завдань);

стабільні й ті, що розвиваються;

 добре організовані й погано організовані (дифузні);

автоматичні, самоорганізовувані, передбачувані й перетворювальні

Наведені класифікації дозволяють схарактеризувати педагогічну систему у відповідності до визначених ознак. Наприклад, Г. Александров, Н. Іванкова, Н. Тімошкіна, Т. Чшиєва характеризують  педагогічну систему як органічну, цілеспрямовану, соціальну,  динамічну, імовірнісну, відкриту систему, оскільки її відрізняють:неможливість повної формалізації об’єкта управління; нестабільність структури та функціонування самого об’єкту управління, багатокретеріальність управління та відсутність чіткого окреслення критеріїв доцільності, наявність у системі людей, які володіють свободою дії у межах функціонування системи [1, с.138].

На нашу думку, функціонально-структурну педагогічну систему можна віднести до ідеальних, відкритих, великих, штучно створених, імовірнісних, цілеспрямованих систем.

Отже, спираючись на науковий доробок спеціалістів ми визначаємо систему формування національної самосвідомості студентської молоді як інтегровану категорію, що складається із таких блоків: цільового, концептуально-методологічного, змістового, критеріально-діагностичного, результативного.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Александров Г.Н. Педагогические системы, педагогические процессы и педагогические технологии в современном педагогическом знании / Г. Н. Александров, Н. И. Иванкова, Н. В. Тимошкина, Т. Л. Чшиева. Образовательные технологии и общество. 2000. № 2. С. 134 – 149.

2.  Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем. Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1977. 244 с.

3.  Кузьмина Н.В. Методы системного педагогического исследования. Л. : Изд-во ЛГУ, 1980. 172 с.

4. Кузьмина Н.В. Понятие «педагогической системы» и критерии ее оценки.  Методы системного педагогического исследования. М. : Народное образование, 2002.С. 7–52.

5. Мамонтов Я.А. Педагогічна система як принцип науково педагогічного дослідження. Шлях освіти. 1927. № 5. С. 131 – 135.

6. Мамонтов Я. Хрестоматія сучасних педагогічних течій. Харків : Держ.видав. України, 1926. 636 с.

 

REFERENCES:

1. Aleksandrov, G.N. (2000). Pedagogicheskie sistemy, pedagogicheskie processy i pedagogicheskie tekhnologii v sovremennom pedagogicheskom znanii / G. N. Aleksandrov, N. I. Ivankova, N. V. Timoshkina, T. L. CHshieva. Obrazovatel'nye tekhnologii i obshchestvo.  № 2. S. 134–149.

2. Bespal'ko, V.P. (1977). Osnovy teorii pedagogicheskih sistem. Voronezh : Izd-vo Voronezhskogo un-ta. 244 s.

3. Kuz'mina, N.V. (1980). Metody sistemnogo pedagogicheskogo issledovaniya. L. :Izd-vo LGU. 172 s.

4. Kuz'mina, N.V.  (2002). Ponyatie «pedagogicheskoj sistemy» i kriterii ee ocenki.  Metody sistemnogo pedagogicheskogo issledovaniya. M. : Narodnoe obrazovanie. S. 7–52.

5. Mamontov, Ya.A. (1927). Pedagogіchna sistema yak princip naukovo pedagogіchnogo doslіdzhennya. SHlyah osvіti.  № 5. S. 131–135.

6.  Mamontov, Ya. (1926). Hrestomatіya suchasnih pedagogіchnih techіj. Harkіv : Derzh.vidav. Ukraїni. 636 s.